Родина стоїть на любові
Вже за самою природою і Божою установою треба в родині любові: вона для родини так, як вода для риби. Витягни рибу з води — згине. Візьмеш любов з родини, а вже і родини не буде.Чим у людині душа, тим у родині любов. Не стане в тілі душі, не стане життя. Буде тіло, але мертве. Родина без любові — то так, як тіло без душі. Будуть чоловік і жінка, але не буде між ними життя. Не знайдеться на цілому світі такий ворог, котрий би міг так когось скривдити, як взаємно можуть скривдити себе чоловік і жінка, коли зв’язані в подружжі, але не мають любові. І одне одному є тягарем.
Як невільник або в’язень, що має сковані руки і ноги ланцюгами, так у подружжі без любові чоловік для жінки, а жінка для чоловіка є тяжкою неволею.
Навпаки, де в подружжі щира любов, там подвійна радість, а тягарі наполовину менші. Добро одного з них стає щастям другого, а для обидвох кожний тягар легший, тому що вони несуть його разом.
Тому Ви, браття і сестри в Христі, що маєте собі покласти хату родинного життя, не забудьте про цю підвалину любові, а одружуючись, добре думайте, чи можете надіятися на те щастя, що його приносить любов. Стережіться фальшивої любові, що приходить з гріха і на грісі кінчиться. Любов в родині має провадити до вищої любові Божої, має стерегти перед гріхом, має в’язати в одне не лише тіло, але й душу. Така правдива родинна любов має так зв’язати та зрівняти душу з тілом, щоб у всьому була згода і єдність.
Ви ж, що вже в подружжі живете, погляньте і застановіться, чи ваша родина так опирається на любові, як та хата на підвалинах. Як ціла хата стоїть на підвалині, так і все у вашому житті родиннім мусить стояти на любові, щоби Ваша родина була християнською.
Обов’язки чоловіка
Головою родини є чоловік. Його першим обов’язком є дбати про любов. Він має право наказувати, тож відповідає за цілу родину. Має наказувати, але не так, щоб лиш йому самому було добре. Має наказувати так, щоби й жінці та дітям було добре. Має помагати жінці. Жінка має йому служити, але не як невільниця. Як чого вона не знає, чоловік має її поучити. Нас провадити до доброго, до Бога. Має від злого, від гріха стерегти і завжди давати їй приклад, як жити по-християнськи.
Він мусить не в одному стерпіти, не одне простити і мусить старатися для жінки таким добрим бути, щоб вона могла його любити і йому в житті помагати.
Часто так буває, що чоловік сам в собі нічого злого не бачить, а всю причину злого складає на жінку. Жінка зі своєї сторони знов думає, що всьому винен чоловік. Як би, навпаки, кожен в собі самім шукав причини, легко міг би направитися і прийшов би до згоди. Нехай чоловік зачне перший.
Нема між Вами згоди, любові. Жінка тобі, мій брате, не мила, і кажеш, що тебе не любить, що з такою не може бути згоди. Послухай моєї ради. Через два тижні так з нею поступай, ніби вона тобі наймиліша. Старайся заслужити її любов, покажи їй щире серце, скажи добре слово, стерпи її, як в чому зблудить. Вбери, украси її в свою любов, обгорни її своєю добротою і в короткім часі полюбиш її. В ній побачиш те все, що ти для неї зробив і вже через те саме стане тобі милою. Хоча для тебе й не змінилася, вже між вами буде більше гаразду. Але вона зміниться для тебе, стане ліпшою. Як побачить в тобі щире серце, зрозуміє, що ти не є її ворогом, що бажаєш її добра і полюбить тебе. Легше тобі уступить і скорше послухає, і настане згода, і буде більше взаємної любові.
Обов’язки жінки
Жінки ж зі свого боку мають своїх чоловіків любити і їх слухати навіть тоді, коли вони в дечім і провинилися і свої обов’язки не так сповняють, як повинні. Жінка мусите і про те дбати, і про те старатися, щоб чоловікові було добре в хаті. Мусить йому у всім помагати, мусить своїм способом чоловіка до Бога і до доброго провадити.
Не одна жінка спричинилася до спасіння свого чоловіка. Не одна намовою, доброю радою, а найбільше молитвами навернула свого чоловіка до Господа Бога. Передовсім жінка мусить у всім йому підлягати і слухати його. Лише тоді має не послухати чоловіка, коли він щось таке приказує, що є противне Божому законові. Треба більше Бога слухати, як чоловіка.
Обов’язок родичів у вихованні дітей
Як між родичами є згода і любов, то легко їм буде й добре виховувати дітей. Не буде треба на те і великої праці, самі виростуть по-божому, бо будуть мати завжди добрий приклад від родичів.
Як кому Бог дав діти, то наложив на нього великий обов’язок тих дітей виховати по-божому. Колись на страшнім суді зажадає Бог строгого звіту від родичів, які мало що дбали про своїх дітей.
Чоловік, справді, має свобідну волю і як зле робить, сам за це відповідає. Пияк тому є пияком, бо таким хоче бути. Злодій, розпусник відповідає кожний за свої гріхи.
Але все-таки чоловікові легше бути таким, яким звик бути замолоду. Хто виховався в чесній і тверезій родині, то йому і в голову не прийде впитися, бо від родичів навчився бридитися пияцтвом. Кому родичі замолоду говорили, що красти є гріхом і що чоловік Божий того не робить, той не буде злодієм. І так, у всіх речах чоловік звичайно так живе, як родичі научили.
З того бачите, як то родичі можуть відповідати перед Богом за гріхи своїх дітей. Менше було б гріхів на світі, якби всі родичі хотіли та вміли своїх дітей провадити по-божому.
Душа дитини, як той м’ягенький віск, з якого все можна зробити. Кожне слово родичів і все, що дитина бачить і чує, вбивається в молоденьку пам’ять І лишається на ціле життя.
Як дитина постійно чує все прокльони, то й не хотячи до них привикне. Тої недоброї звички часом не збудеться людина до смерті.
Як дитина бачить, що родичі не шануються взаємно, то й вона учиться не шанувати родичів. Як виросте, буде своїй матері повторяти слова, які чула під батька. Може, посміє й руку піднести на матір та на батька, а все тому, що не навчилася від них їх шанувати.
Як дитина в хаті звикне бачити горілку, як побачить батька або матір п’яних, в молоденьку душу вщепиться та страшна зараза пияцтва і, може, аж по літах розвинеться та доведе її до згуби.
Як родичі не будуть стерегти дітей від злого товариства, від пустих нечемних забав, дитина виросте пустою і буде мати нахил до розпусти. А навіть може і в молодім віці зійти цілком на бездоріжжя, замолоду вже стратити невинність, змарнувати свою долю і погубити свою душу.
Як родичі замолоду не навчать дітей молитви, то вже дорослий не навчиться її добре, не навчиться і в старшому віці. Як родичі не навчать дитину, що треба ходити до церкви, то і в пізнішім віці, нераз без причини, буде оминати богослужіння.
Як родичі самі не будуть дбати про те, щоб дітей посилати до школи, не багато поможуть і ті права, що приписують обов’язок ходити до школи.
17 лютого 1902 р., Крехiв. Пастирське послання Митрополита Андрея. О супружествi i родинi.
підготував о.Богдан Тимчишин,
Голова комісії у справах родини УГКЦ
