Ганна Самолюк
Заводська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів,
смт. Заводське Чортківського району Тернопільської області

Сучасну людину оточують проблеми: особисті, суспільні, державні, глобальні. Всі глобальні проблеми людства поділяютьна політичні, економічні, демографічні, соціальні та екологічні. Чи можна виділити якусь проблему над цими? На превеликий жаль, про цю проблему здебільшого мовчать, або створюють вигляд, що її не існує. Її не знайдеш у жодній класифікації проблем. Працюючи разом з учнями школи над проектом «Сходинками духовного зростання», ми прийшли до висновку, що найбільшою глобальною проблемою людства є проблема зниження рівня духовності суспільства. Її можна назвати проблемою над проблемами. Чому вона виникла зокрема у нашій державі, не дивлячись на історію, культуру, традиції, які, на жаль, часто пов’язані із забобонами, навіть ідолопоклонством. Однією з причин є наслідки пострадянського суспільства, де всіх переконували, що Бога немає. Великий вплив мали і мають засоби масової інформації, література, телебачення, Інтернет, низькопробне мистецтво. Люди забули про Бога, вони надіються на свої власні сили, складають плани, які часто суперечать Божим, роблять вчинки, які суперечать Божим законам. Всі ці чинники прямо або опосередковано мають негативний вплив на формування особистості дитини. Тому потрібно докласти максимум зусиль, щоб розв’язати цю проблему.

Ми повинні допомогти зрозуміти, що на першому місці у житті кожного християнина має бути Бог, навіть не батьки, навчання, спорт та інші корисні речі, а Бог. Як сказав святий Августин, «коли Бог на першому місці, то все на своїх місцях». Ми прагнемо змін, але не завжди знаємо, що в першу чергу потрібно змінювати. За словами Ш. Амонашвілі: «Не буде ніякого оновлення життя, якщо кожен із нас не оновить свою душу». А Б.Ферреро вважає, що «великі перетворення завжди треба розпочинати від переміни серця».

Згідно із завданнями предмету християнської етики, педагоги повинні допомогти дітям відкрити їхні серця для Господа. Одним із найважливіших завдань учителя є вміле поєднання навчання та виховання, які здатні запалити дитячу душу любов’ю до добра і правди, допомогти усвідомити шлях спасіння, щоб школярі зрозуміли своє призначення у світі, правдиве покликання. Учень повинен не тільки здобувати знання, але разом з цим удосконалювати свої особисті стосунки з Богом, змінити свою душу. Відомо,що дитина не народжується моральною чи аморальною, вона поступово стає такою залежно від того, у якому середовищі, в яких умовах живе, яке отримує виховання. Християнське виховання дає дитині духовне спрямування, щоб вона могла встояти перед різними спокусами і йти в житті правильним шляхом. За словами Б. Ферреро: «Тільки Бог дає життя; але ти навчи жити».

Основне завдання, яке розв’язуємо в педагогічній діяльності, щоб учні усвідомити, що вони “створені на образ Божий”і повинні прагнути до досконалості. Щоб після уроку вони стали на краплинку добріші, милосердніші, щиріші, щоб відкрили своє серце для Бога і разом з Ним ішли по життєвій дорозі, щоб розвивали і примножували свої таланти, а отримані знання застосовували у повсякденному житті, бо знання без діл є мертвими, щоб жили в гармонії з Богом, з іншими людьми, з природою і, звичайно, самі з собою.

Лише тоді ми зможемо говорити про духовність суспільства, якому дуже важко подолати стереотипи матеріалізму. Бо без турботи про ближнього, про народ, про державу, про природу наше життя не зміниться. Бог любить всіх і турбується про всіх. А багато людей турбуються і думають лише про себе. Щоб цього не було, ми повинні навчити наших дітей любити та виконувати Заповіді Любові. Саме на них базується духовність.

Кожен педагог має шукати ефективні методи розвитку духовності учнів, щоб навчання в школі сприяло їхній самоорієнтації, мало практичне спрямування, було тісно пов’язане з життям. За словами В.Альбісетті: «Немає кращої опіки, кращої програми для життя дитини, аніж добрі долоні Ісуса і правда Євангелія».

Важливо, щоб уроки та виховні заходи мали позитивний вплив на душу дитини, давали відповіді на запитання, які хвилюють підростаюче покоління, допомагали зрозуміти, що є щось важливіше, цінніше в житті як телевізор чи комп’ютер, що лише з Богом вони можуть бути такими, якими їх задумав Сам Господь, що всі проблеми сучасного суспільства виникають через те, що люди забувають про Бога, не пускають Його до свого серця, до своєї домівки, до свого робочого кабінету, що важливо не лише говорити, але й слухати Бога, а це можливо лише у тиші, а не у гаморі та буденній суєті, що потрібно знайти час для спілкування з Господом, щоб у кожному серці жила Віра, Надія і Любов.

Серед шляхів вирішення проблеми можна виділити такі, як: розвиток демократичного суспільства, створення відповідних умов життя, цензура на телебаченні, очищення Інтернету від «сміття», пропагування високого мистецтва, заборона азартних ігор.

Кроки духовного вдосконалення особистості: відвідування Богослужінь, катехитичних занять, дитячих та молодіжних спільнот при церкві, молитва, читання Святого письма, уроки християнської етики, виховні заходи духовно спрямування, тижні духовності, родинне виховання, спільна праця батьків, педагогів, церкви.

Ми повинні:
Прагнути за допомогою добра і любові зробити дитину кращою.
Любити життя, людей, красу, бо все це від Бога. Безсмертя – це наслідок справжньої любові. «Хто дарує любов – той любов отримує» (Б.Ферреро).

Надіятись, що настане час, коли Господь достукається до серця кожної людини і у світі зникнуть усякі негаразди і непорозуміння.
Вірити, що Любов врятує світ, бо «Жодна справжня чеснота не може існувати без любові» (Св. Тома Аквінський).

Володарем часу є Господь. Ми тут – не вічні. Тому нам потрібно встигнути принести у цей світ свою щиру посмішку, щоб поряд комусь стало радісно на душі, дарувати свою любов так, як робив це Ісус, подати руку допомоги тому, хто спіткнувся чи впав, щоб він міг якнайшвидше піднятися. І лише з Богом нам це під силу зробити. Хто відкидає Бога, не має ні сьогоднішнього, ні майбутнього, адже «Ісус – учитель-ремісник, який бачить можливості, що приховані в кожному з нас» (Б. Кавано). Зараз нас ніхто не ставить перед вибором: жити з Богом чи без Бога. Ми самі повинні чітко усвідомити, лише Ісус – Дорога, Правда і Життя, лише з Господом ми піднімаємось вгору, без Бога – падемо вниз. «У душі, з’єднаній з Богом, безперервно квітне весна» (Св. Іван Марія Віаней).

Та як краплинка із краплинкою утворюють дощик, а з нього струмочок, з якого бере початок річка, що несе свої води до моря чи океану, нота із нотою творять симфонію, буква із буквою – слово, речення, поему, роман, так наші маленькі справи допоможуть у вирішенні великої проблеми. За словами Т.Гадсона: «Кажна дрібниця нашого життя в руках Божих може перетворитися на щось прекрасне».«Життя коротке. Поспішай творити добро» (О. Довженко).