28 вересня 2017 року набув чинності Закон України «Про освіту». Основними засадами державної політики у сфері освіти та принципів освітньої діяльності є різнобічність та збалансованість інформації щодо політичних, світоглядних та релігійних питань (стаття 6).
Держава надає батькам здобувачів освіти допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають поважати право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних релігійних і філософських переконань, а суб’єкти освітньої діяльності мають враховувати відповідні переконання під час організації та реалізації освітнього процесу, що не повинно порушувати права, свободи та законні інтереси інших учасників освітнього процесу (стаття 55).
Батьки та законні представники здобувачів освіти мають право бути залученими до розробки індивідуальної програми розвитку – документа, що забезпечує індивідуалізацію навчання особи з особливими освітніми потребами, закріплює перелік необхідних психолого-педагогічних, корекційних потреб/послуг для розвитку дитини з метою визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання (стаття 1).
Крім того батьки та законні представники здобувачів освіти мають право звертатися до закладів освіти з метою творення інклюзивних та/або спеціальних груп і класів для навчання осіб з особливими освітніми потребами. Додаткові освітні послуги, які не визначені Базовим компонентом дошкільної освіти, вводяться лише за згодою батьків дитини або осіб, які їх замінюють, за рахунок коштів батьків або осіб, які їх замінюють, фізичних та юридичних осіб на основі угоди між батьками або особами, які їх замінюють, та дошкільним навчальним закладом у межах гранично допустимого навантаження дитини (стаття 20). Батьки можуть створювати органи батьківського самоврядування у закладі освіти (стаття 28).
Батьки та законні представникимають право захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти; звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти; обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти; брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти; завчасно отримувати інформацію про всі заплановані у закладі освіти та позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти та надавати згоду на участь дитини у них; брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану;отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, результати навчання власних дітей (дітей, законними представниками яких вони є та результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності (стаття 55).
Новелою нового Закону України «Про освіту» є запровадження принципу «гроші за учнем». Державне фінансування шкільного навчання здійснюватиметься навіть для тих учнів, які навчаються у приватних закладах освіти, в тому числі заснованих релігійними організаціями.
Держава здійснює фінансування здобуття особою загальної середньої освіти у приватному та корпоративному закладі освіти, що має ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти, за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом передачі такому закладу освіти цільового обсягу коштів у розмірі фінансового нормативу (з урахуванням відповідних коригуючих коефіцієнтів) бюджетної забезпеченості одного учня, який здобуває повну загальну середню освіту, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 10 стаття 78 набирає чинності з 1 січня 2019 року).
З питанням про запровадження принципу «гроші за учнем» задля розвитку приватних навчальних закладів постійно зверталася Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, зокрема у листі до Президента України у квітні 2013 року.
Держава забезпечує асигнування на освіту в розмірі не менше ніж 7 відсотків валового внутрішнього продукту за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством. Фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Державні та комунальні заклади освіти мають право надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Крім того, засновники відповідних закладів освіти мають право затверджувати переліки платних освітніх та інших послуг, що не увійшли до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Держава створює умови для забезпечення фінансування здобуття особами освіти в обсязі, необхідному для досягнення результатів навчання, передбачених стандартами освіти, та виконання закладами освіти державної та комунальної форм власності ліцензійних умов (стаття 78 Закону України «Про освіту»).
Здобувачі освіти не можуть бути обмежені у праві на здобуття освіти в державних і комунальних закладах освіти за їх належність або неналежність до релігійних організацій чи політичних партій (об’єднань).
Релігійні організації можуть виступати засновниками закладів освіти. Це право новий Закон надає будь-якій фізичний та/або юридичній особі (стаття 1), яка має необхідну матеріально-технічну та науково-методичну базу, педагогічних та інших працівників (стаття 14). Крім того, державні та комунальні заклади освіти відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер. Будь-який приватний заклад освіти має право визначати релігійну спрямованість власної освітньої діяльності (стаття 31). Додаткові вимоги до провадження педагогічної (науково-педагогічної) діяльності у таких закладах освіти визначаються їхніми установчими документами.
Керівництву закладів освіти, педагогічним, науково-педагогічним і науковим працівникам, органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється залучати здобувачів освіти до участі в заходах, організованих релігійними організаціями чи політичними партіями (об’єднаннями), крім заходів, передбачених освітньою програмою. Однак ця заборона не поширюється на згадані вище приватні заклади освіти, зокрема засновані релігійними організаціями, які визначили релігійну спрямованість власної освітньої діяльності.
Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки здобувачів освіти зобов’язані формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану (ч.3 статті 55).
Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов’язані формувати у здобувачів освіти прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами (ч.2 статті 54).
Згідно із Закономзаклади освіти класифікуються на прибуткові та неприбуткові (стаття 22). Це дозволяє приватним закладам освіти, заснованим зокрема релігійними організаціями, бути звільненими від сплати податку на прибуток і витрачати усі фінансові надходження на розвиток закладу.
Новації стосуються ще й богословської освіти. Одночасно було внесено зміни до Закону України «Про вищу освіту», згідно яких вчена рада вищого навчального закладу отримала право приймати остаточні рішення про визнання документів про вищу освіту, виданих закладами вищої духовної освіти, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, під час зарахування вступників на навчання (п. 141 ч.2 статті 36).